Портрет ідеального першокласника.

Педагогічний всеобуч

1. Педагогічна готовність:

• навички читання;

• навички лічби і розв'язування простих задач;

• навички малювання;

• уміння розгорнуто відповідати на запитання;

• великий словниковий запас;

• загальна обізнаність.

2. Інтелектуальна готовність:

• розвинена уява;

• добра пам'ять;

• уміння орієнтуватись у просторі та часі;

• розвинене наочно-образне мислення (уміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища, уміння порівнювати їх, бачити їхню подібність і відмінність);

• розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання);

• передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи та формулювати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки).

3. Мотиваційна готовність:

• намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи), прийняття системи вимог, які ставлять школа та вчитель.

4. Емоційно-вольова готовність:

• уміння керувати своєю поведінкою;

збереження працездатності протягом одного уроку і протягом навчального дня;

• емоційна стійкість (регуляція емоцій);

• уміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови);

• уміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля.

5. Комунікативна готовність:

• бажання спілкуватися з дорослими та дітьми; уміння встановлювати контакти з учителем;

• збереження відчуття дистанції;

• здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному);

• уміння встановлювати контакт з однолітками;

• уміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому;

• уміння виконувати роботу разом.
  
  

Як підготувати дитину до школи?

•  Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя.

• Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання. 

• Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні. 

• Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів. 

• Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти). 

• Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку). 

• Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків). 

• Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки. 

• Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого. 

• У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення. 

• Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

Мамо, тату, допоможи мені підготуватися до школи! 

Порадник для батьків  

•  Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «Назви одним словом», «Я знаю п'ять назв квітів, посуду, меблів…» тощо). 

• Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гратися в якусь гру або ви погано почуваєте себе, ліпше відкладіть заняття. Із похмурим настроєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас. 

• Дотримуйтеся систематичності занять: 10–15 хв. щодня можуть дати ліпший результат, а ніж година чи дві на вихідних. 

• Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач — підбадьорюйте їх («Нумо спробуймо разом, я впевнена, усе вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення).

• Розкажіть дітям про розпорядок дня у школі, про те, що діти мають робити під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «Школа», завдяки якій діти створюють певний образ про школу, поведінку в ній. 

• Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж нічого не знав, а потім учитель нам все показав показав і розповів...»), розкажіть про смішну ситуацію, яка виникла на уроці, тощо. 

• Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів. 

• Відвідайте разом із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня, їдальня, туалет, тощо. 

• Формуйте у дітей об’єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, водночас і не залякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що турбує і лякає.  

                      Чому більшості шестирічок складно адаптуватися до школи? Консультація-порадник для батьків

  Початок навчання у школі - один з найбільш складних і відповідальних моментів в житті дітей як в соціально-психологічному, так і у фізіологічному плані. Дитина, що не досягла необхідного рівня розвитку, не звикла до шкільного життя в період адаптації стикається в школі з масою труднощів і невдач, що може мати негативні наслідки. Шкільна адаптація включає в себе біологічну, психологічну і соціальну адаптацію. 

Біологічна адаптація - це пристосування до нового режиму навчання й життя. Життя плинне, суперечливе, малопередбачуване: не встиг пристосуватися, відчути стабільність існування, як трапляється таке, що докорінно змінює плани, суттєво впливає на самопочуття, змушує пристосовуватися до нового й незвичного. 

Психологічна адаптація - це входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини. 

Соціальна адаптація - це процес входження до учнівського колективу. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо).

 Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

 1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх. 

2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою. 

3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати. 

4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем. 

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким.  

 Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус. 

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками. Низький рівень адаптації. 

Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників.   Щоб адаптація першокласника пройшла успішно, повинні виконуватися такі умови: 

1. Спрямованість освітнього процесу на інтереси дитини; ставлення до неї як до суб'єкта у педагогічному процесі, включення її у суб'єкт-суб'єктні партнерські взаємини у системі «вчитель - учень», «учень - учень».  

 2. Створення сприятливого психологічного клімату як у школі, так і в сім'ї, за якого панує любов, повага, взаєморозуміння, співчуття і терплячість. 

3. Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху.

 4. Надання допомоги дитині в усвідомленні себе як особистості. Вихованець має знати про існування у собі істинного, вищого «Я», яке є джерелом альтруїстичних почуттів, нерозкритих потенційних можливостей. 

5. Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини. 

6. Розвиток мотиваційної сфери дитячої особистості. 

7. Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, здатності до вмотивованого ризику, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, стійкості у подоланні труднощів. 

8. Збагачення та розширення Я-образу дитини через розширення сфер її діяльності; забезпечення простору для вияву і розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних тощо здібностей дітей, підтримка їх життєрадісності; формування навичок творчого саморозвитку. 

9. Здійснення психологічної підтримки дитини (під якою розуміється процес, у якому дорослий зосереджується на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки, допомагає повірити в себе, уникнути помилок, підтримує при невдачах) шляхом опори на сильні сторони дитини, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації оптимізму, задоволення, любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо, здійснення взаємодії з дитиною, проведення з нею більше часу. 

10. Забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до дітей. 

11. Дотримання єдності у виховній роботі членів родини та школи, що здійснюють виховання учня. 

12. Виховання у дитини почуття соціальної відповідальності. 

Дезадаптація - це порушення у навчанні і в поведінці дитини, конфліктні стосунки, психосоматичні захворювання. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму, не може прийняти темп шкільного життя. 

Причини дезадаптації: 

1. Відсутність позитивної установки дошкільного життя (батьки залякують школою). 

2. Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками (комунікативні труднощі). 

3. Незнання вчителем індивідуально-психологічних особливостей дитини, авторитарний характер педагогічної діяльності вчителя. 

4. Невідповідність режиму, методів виховання у школі. 

5. Недостатній інтелектуальний розвиток дитини, відсутність допомоги з боку батьків і вчителя. 

Як можуть допомогти батьки?

 1. Пояснити дитині, що означає «бути школярем» та для чого це потрібно. Розповідати про школу, про існуючі в ній правила, щоб дитина була обізнана і, відповідно, відчувала себе впевнено, не боялася і не сумнівалася у своїх здібностях. 

2. Продумати режим дня і суворо його дотримуватися. 

3. Навчити першокласника задавати вчителю питання (не боятися і т.д.). 

4. Розвивати навички емоційного контролю, вміння підкорятися правилам. 

5. Пояснити, що означає «акуратно», «старанно», формувати самооцінку. 

6. Розвивати комунікаційні здібності. 

7. Підтримувати бажання вчитися. 

8. Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій ситуації. 

9. Активно взаємодіяти з учителем і шкільним психологом. 

Висновок. Отже, для того, щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, вивільнити наявні у нього інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання і повноцінного розвитку, педагогам і психологам необхідно: виявити психологічні особливості дитини; налаштувати освітній процес на його індивідуальні особливості, можливості та потреби; допомогти дитині сформувати навички і внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання і спілкування у шкільному середовищі.  

Основні показники, що характеризують найістотніші сторони розвитку дитини напередодні її вступу до НУШ.     Консультація-порадник для батьків

 Готовність дитини до школи та подальших шкільних навантажень - це досягнення нею психофізіологічного, інтелектуального та особистісного розвитку, які засвідчують її здатність бути активним суб'єктом шкільного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Основними показниками, що характеризують найістотніші сторони розвитку дитини напередодні її вступу до НУШ є: 

• сформовані основні фізичні якості, рухові уміння, культурно-гігієнічні, оздоровчі навички та навички безпеки життєдіяльності; 

• здорова, не має хронічних хвороб;

•  працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження; 

• сформований позитивний образ «Я», створена база особистісної культури дитини; 

• сформовані базові якості особистості: довільність, самостійність і відповідальність, працелюбність, людяність, допитливість, ініціативність, справедливість, свобода поведінки і безпечність, самосвідомість, самовладання, самоставлення, самооцінка, гідність, креативність; 

• сформовані навички соціально визнаної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських взаємин, готовності співпереживати та співчувати іншим;

•  утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій; 

• сформований інтерес та вміння розуміти інших, бажання долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, вміння оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтереси інших людей, узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства; 

• сформовані уявлення про природу планети Земля та Всесвіт;

•  розвинута емоційно-ціннісна відповідальність екологічного ставлення до природного довкілля, сформовані навички дотримання правил природокористування; 

• сформована готовність включатись у практичну діяльність, що пов'язана з природою; 

• сформоване почуття краси в її різних проявах, ціннісне ставлення до змісту предметного світу та світу мистецтва; 

• розвинуті творчі здібності; 

• сформовані елементарні трудові, технологічні та художньо-продуктивні навички, самостійність, культура та безпека праці;

• сформовані навички культури споживання; 

• сформоване вміння будувати дружні, партнерські стосунки та ігрові об'єднання за інтересами; 

• сформовані доступні уявлення, еталони, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів і об'єктів навколишнього світу; 

• сформована здатність застосовувати отримані знання у практичній діяльності, володіти способами пізнання дійсності;

• розвинуте наочно-дієве, наочно-образне, словесно-логічне мислення; 

• сформований інтерес до пошуково-дослідницької діяльності;

•  здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації; 

• має сформовані елементарні математичні уявлення, цілісну картину світу; 

• сформована компетентна поведінка в різних життєвих ситуаціях; 

• сформована культура мовлення та спілкування; 

• засвоєні навички володіння елементарними правилами користування мовою у різних життєвих ситуаціях; 

• сформовані загально-навчальні уміння: розуміє мету діяльності, планує і виконує необхідні дії, контролює та оцінює свої результати; 

• доводить розпочате до кінця; 

• сформовані організаційні вміння: уміє організовувати робоче місце, орієнтується в часі, виконує вказівки педагога, вміє працювати з посібниками; 

• спостерігається прагнення до утвердження у новій соціальній ролі - школяра; 

• свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя; 

• хоче йти у школу.